Вироби з лози

Існує декілька видів (основних) плетіння. Найпростіший--плетення одним
кінцем. Цим способом в основному заплітається стінки виробів. При
замкнутому контурі (круг, овал) і безперервному плетенні кількість
стоячків повинна бути непарною.

Плести одним кінцем можна не тільки через один стоячок-- один спереді,
другий ззаді, але і в іншому порядку один спереді,  два ззаді, один
ззаді два спереді, два ззаді два спереді.

Плетення двома кінцями рядове застосування при безперервному плетенні з
парним числом стояків.

Плетення двома кінцями мотузочкою – цей спосіб застосовується на початку
плетення, так як цим способом за один прохід закріплюється, фіксується в
конкретному положенні, а також для відокремлення одного виду плетення
від другого.

Лоза - надзвичайно приємний і слухняний матеріал, який дозволяє фантазувати і створювати самі різні форми плетених виробів. Незважаючи на те, що прийомів і способів плетіння не так вже й багато, важко переоцінити широту можливостей виготовлення виробів з лози. Спосіб плетення відомий з давніх часів, тут важко винайти щось нове, але, користуючись старовинними прийомами плетіння, сьогоднішні майстри можуть створювати власні, неповторні роботи.

Існує близько 50 видів лози. Назви найбільш поширених з них такі: чернолоз, верболози, мохнач, коноплянка. Але для виготовлення хороших меблів можуть бути використані, у кращому випадку, два-три види лози. При цьому, тільки один вид досить еластичний і ідеально підходить для виробництва меблів - Белолоз.

Для каркасів найчастіше використовується легкий і міцний ліщина. Він виробляє по вивіреним лекалами, максимально підходящим під анатомію людського тіла. У виготовленні каркасів і меблів використовується 100%-й ручну працю.

Мистецтво плетіння з лози - одне з найстаріших людських ремесел. Лозоплетіння старше гончарства, плетіння принцип лежить в основі ткацтва. Може бути, лозоплетіння єдине ремесло, що дійшов до наших днів майже без змін.

Вироби, сплетені з лози, завдяки своїй практичності, зручності і привабливому естетичному увазі не втратили популярності і в цьому столітті.

Історія розвитку лозоплетіння.

Плетіння з природніх матеріалів , як припускають чимало дослідників
належить до первісних виробів, і мабуть випереджує ткацтво тавісних виробів, і мабуть випереджує ткацтво та
виготовлення керамічного посуду. Але  якщо археологія, поки що  не дає
матеріалу, щоб підтвердити першість плетіння, то етнографія деяких
народів Австралії, Південно –Східної Азії, Африки та Америки засвідчує
наявність плетіння при відсутності ткацтва. Логічні міркування над цією
гіпотезою приводять до висновку, навивання та плетіння простіші, бо не
потребують попередньої обробки сировини й особливого устаткування а тому
мали виникнути найшвидше.

Найдовші археологічні пам`ятки плетіння – залишки мішків, кошиків,
тарілок для хліба, накривок для кошиків і глиняного посуду знайдено в
Єгипті, Месопотамії, Балканах, у Великобританії, Швеції та інших, і
датуються V-IV тис. до. н. е. В неоліті практично виникли всі основні
техніки плетіння: спіральна, полотняна (пряме христовидне плетіння),
каркасна, стрічкова, тощо. Здебільшого для плетіння (спірального,
полотняного) використовували м`які матеріали: солома , шувар, папірус,
очерет, та інші.

Матеріали та обладнання.

На робочому місці повинен бути міцний стіл, висотою до 650 мм, довжиною
750 мм, та шириною 440 мм з дерев`яною кришкою і висувними ящиками для
зберігання інструменту, цв`яхів, шурупів. Для сидіння потрібно
самостійно виготовити стілець з лози із спинкою з фанери, який
відповідав атронометричним даним того, хто буде плести.

Одним з найдревніших ремесел на Русі є лозоплетіння. Особливо важливе значення цього ремесла було в тому, що воно забезпечувало потреби повсякденного життя багатьох поколінь. Старі манускрипти донесли до нас відомості про те, що в древньому Римі теж знали плетені меблі. Музей Треве зберігає екземпляр плетеного з лозин верби ложа, яке було виготовлене приблизно в II ст нашої ери.
В даний час асортимент плетених виробів, що випускаються, дуже великий - це меблі різноманітної форми і конструкції, кошики для білизни, абажури, журнальні столики, підставки під квіти і так далі.
Раніше плетені вироби вважалися неодмінним атрибутом дачної обстановки. Проте розроблені нові моделі повністю спростували цей стереотип.

Окрім класичних віденських стільців і крісел-гойдалок нині виробляються плетені з лози барні стільці, столи, дивани, крісла та інші плетені предмети обстановки закладів громадського харчування й офісних приміщень.

Робота останніх років показує, що власники вуличних кафе і ресторанів усе частіше віддають перевагу не дешевим, уже добряче набридлим пластиковим меблям, а плетеним, хоча вони й дорожчі. Річ у тім, що вони достатньо міцні, легкі і, разом з тим, виглядають дуже естетично.

Лоза дуже добре поєднується зі склом. У своєму природному стані лоза має деревний колір - яскраво-жовтий, що переходить в тьмяно жовтий; це надає меблям оригінального, неповторного вигляду. Плетені меблі дуже міцні. Причина такої стійкості до пошкоджень не лише в самому матеріалі, але і в способі виготовлення меблів. Лозу не склеюють з десятка деталей, а згинають, заплітаючи місця з'єднання тоншими прутиками.

За допомогою плетених меблів можна швидко, без довгих обмірковувань, створити неповторний стиль своєї оселі або навіть офісу. Навіть якщо Ви купуєте предмети з різних гарнітурів, меблі не виглядатимуть різнорідними - м'якість ліній і затишок об'єднують усі меблі з лози. Це можуть бути шафи, етажерки, письмові столи, робочі крісла і так далі. Кабінет або готельний номер, обставлений і прикрашений плетеними меблями, не потребує дизайнера по інтер'єру - лоза сама по собі стає лейтмотивом в дизайні, заповнює і прикрашає собою будь-який інтер'єр.

Плетіння--одне з найдавніших ремесел. Воно виникло, як і кераміка,
раніше, ніж обробка дерева, металу, які потребували відповідних знарядь
виробництва. Його сліди знайдені археологами ще в неоліті. До наших днів
збереглися багаточисельні свідоцтва про плетені предмети першої
необхідності з античної епохи.

Віками нагромаджувались технічні прийоми обробки матеріалу для плетіння,
уміння використовувати його практичні можливості та художні особливості.

Найбільшого розквіту в багатьох країнах світу досягло мистецтво
виготовлення плетених виробів в другій половині ХlХ і початку ХХ
століть.

На вишукані меблі, кошики інші предмети домашнього побуту виконані з
обкореної лози, пофарбовані барвниками, а інколи і позолочені, з`явився
такий попит, що в Франції в провінції Шампань для посадки лози
розкорчовувались навіть виноградники.

Територіальні особливості лози.

Найдавніші пам’ятки українського плетіння походять з кінця ХVIII
століття і початку ХIХ ст. і зберігаються у музеях Києва, Львова та
інших міст. Важливим джерелом пізнання плетених речей початку ХIХ ст.,
зокрема особливостей їх функціонування на Західному Поділлі та в окрема особливостей їх функціонування на Західному Поділлі та в
Карпатах є акварелі львівського художника Ю. Глоговського.

Малюючи людей в народному одязі та побутові сцени він водночас зображав
як доповнення плетені кошики, брилі, клітки.

Лозоплетіння таким чином розповсюдилось у місцевостях прилеглих
до озер і річок.

У Карпатах і на Поліссі сировиною для плетіння з народних матеріалів
були коріння сосни, гілки ліщини тощо.